Автор Мураками Харуки

Твори Харукі Муракамі вже більше двадцяти років полонять серця та вражають уяву мільйонів читачів у всьому світі. Народився письменник 1949 року у великому японському портовому місті Кобе. Закінчив відділення класичної драми престижного університету Васеда. Його перу належать романи «Слухай пісню вітру», «Китайський більярд 1973», «Погоня за вівцею», що разом з «Танцюй, танцюй, танцюй» склали тетралогію, об’єднану спільним героєм, який є часткою ланцюга таємничих подій. Молодий журналіст стає важливою ланкою в долях багатьох людей, пов’язаних єдиним комутатором — ЧОЛОВІКОМ-ВІВЦЕЮ, який дає малозрозумілу пораду…   «Танцюй! Не переставай танцювати! Навіщо танцювати — не думай. Не шукай у цьому якогось змісту. Змісту немає. Як почнеш про це думати — ноги зупиняться… Твій контакт зі світом обірветься. Зникне назавжди… А тому не зупиняйся. І не переймайся тим, що це може здатися тобі дурістю. Стеж за ритмом і танцюй… Сил не шкодуй. І боятися нема чого. Ми розуміємо, ти втомлений. Втомлений і переляканий. Таке в житті буває з кожним… Танцюй!.. Іншої ради нема. Ти мусиш це робити… Поки звучить музика — танцюй!»

Твори японського письменника Харукі Муракамі (1949) вже більше двадцяти років підкорюють серця та вражають уяву мільйонів читачів в усьому світі. Народився письменник у великому японському портовому місті Кобе. Закінчив відділення класичної драми престижного університету Васеда. Автор романів «Слухай пісню вітра», «Китайский більярд 1973», «Танцюй, танцюй, танцюй» та ін. За роман «Погоня за вівцею» Муракамі був присуджений приз для починаючих письменників. Здавалося б, сюжет роману невигадливий. Від журналіста, що творить рекламні тексти й іншу порожнечу навколо себе, йде дружина. Та дарма — все одно не було між ними нічого яскравого. Замість того з’являється дівчина-повія з чарівними вухами. Любов не любов, але хоч якесь пожвавлення. А потім в життя героя входить вівця — єдина у світі, яку варто розшукати. Ця вівця час від часу вселяється в підхожу людину і стає її сутністю. Вона всемогутня і злопам’ятна. Така уперта тварина. Що за вівця і звідкіля прийшла — невідомо. Та й не це важливо. Пошук вівці — єдине, у чому є сенс. І якщо вже доля звела людину з цією твариною, нікуди від неї не сховатися. Адже вівця легко стає і долею, і думками, і навіть зовнішністю…

Рассказы и варианты перевода, не выходившие в официальных (русскоязычных) сборниках.

Харуки Мураками верен себе. Он делает то, что ему нравится, и так, как он считает это делать нужно.«Вот и эти беседы – это интересное переживание. Наш разговор не был интервью в общепринятом смысле. Не был он и пресловутой беседой двух знаменитостей. Мне хотелось – а вернее, неудержимо захотелось в ходе разговора – беседовать в естественном ритме сердца. …Главное – что по мере того, как в беседе раскрывался маэстро Одзава, в унисон открывался я сам».В итоге оказалось, что это два единомышленника с одинаковым жизненным вектором. Во-первых, они оба испытывают «чистую незамутненную радость от работы». Во-вторых, в них живет мятежный дух и вечная неудовлетворенность достигнутым – та же, что и в молодые годы. В-третьих, их отличает «упорство, жесткость и упрямство» – выполнить задуманное только так, как они это видят, кто бы что им ни говорил. А главное – Харуки Мураками и Сэйдзи Одзава по-настоящему любят музыку. Делятся своими знаниями, открывают новые интереснейшие факты, дают нам глубже заглянуть в этот прекрасный мир звуков, который наполняет сердце радостью.«Хорошая музыка – как любовь, слишком много ее не бывает. …Для многих людей в мире, она – ценнейшее топливо, питающее их желание жить».В формате PDF A4 сохранен издательский макет книги.